Олександр Лисак:
поезія війни
поезія війни
УКРАЇНА – це я,
коли вірю, тримаюсь, долаю.
Тож робімо СВОЄ,
і нехай нам Господь помагає!
коли вірю, тримаюсь, долаю.
Тож робімо СВОЄ,
і нехай нам Господь помагає!
Його твори про любов і війну, про втрати та перемоги, про військових і про тих, хто присвятив себе службі українському народові.
Олександр Лисак народився на Харківщині. Писати вірші почав ще у шкільні роки, сьогодні він автор трьох поетичних збірок та офіцер Національної гвардії України. Закінчив інститут внутрішніх військ МВС України. Жив і працював у Донецьку, доки війна не ввірвалася в його дім. Сьогодні він заступник командира зенітної ракетної батареї по роботі з особовим складом військової частини 3017. З 2015 року виконує бойові завдання в зоні АТО та районі проведення операції Об'єднаних сил.
«Я не знаю, як правильно сприймати свою творчість, я людина, яка читає багато літератури, тож для мене письменник – історично-літературний герой, знакова фігура історії з важкою трагічною долею та досвідом, а я тільки набуваю досвіду. Любов, біль і війна – це речі, про які дуже важко казати по-новому, їх описували всі класики. Я пишу про війну, але це моє життя – те, що я бачу», – ділиться Олександр.
Я хочу, щоб про роботу військового говорили з повагою
Олександр Лисак дипломант і лауреат обласного літературного конкурсу «Молода Слобожанщина». Автор збірок «Творю свій день», «Синдром фантомного болю» та «Шрамована пам'ять». Сьогодні він старший лейтенант Національної гвардії України. Про що він пише і що надихає поета дивіться в сюжеті.
Військове життя поета почалося, коли він повернувся на Слобожанщину. Спочатку Олександр відкрив свій волонтерський пункт для переселенців, а згодом обрав службу в Нацгвардії, бо не зміг залишитися осторонь.
«Життя військового для мене – це бути рідко вдома, сумувати за своїми близькими, за своєю сім'єю, бо постійно знаходишся у відрядженнях, на навчаннях, або тренуваннях як зараз, але навіть тут, в польових умовах, я знаходжу час для творчості».
«Життя військового для мене – це бути рідко вдома, сумувати за своїми близькими, за своєю сім'єю, бо постійно знаходишся у відрядженнях, на навчаннях, або тренуваннях як зараз, але навіть тут, в польових умовах, я знаходжу час для творчості».
Олександр автор збірок:
«Синдром фантомного болю»
«Шрамована пам'ять».
«Синдром фантомного болю»
«Шрамована пам'ять».
«Я писав упродовж усієї служби в часи дозвілля на ВОПах та блокпостах. До війни 8 років я мешкав в Донецьку, тож моя поезія про втрати для України і її народу. Про зміни у суспільстві, про те, чого бракує і те, що болить»
У творах пана Олександра теми війни і України є найактуальнішими. Він зачіпає злободенні і болючі питання для кожного українця.
"Через призму моєї творчості хочеться донести думки і почуття. Головне, щоб читач зробив правильні висновки, відмерли непотрібні, зашкарублі ілюзії. Ми маємо позбуватися ілюзій і знати війну такою, якою вона є. Бо наша нація на етапі відродження та переоцінки цінностей, ми формуємось і поступово стаємо спражньою змужнілою країною".
"Через призму моєї творчості хочеться донести думки і почуття. Головне, щоб читач зробив правильні висновки, відмерли непотрібні, зашкарублі ілюзії. Ми маємо позбуватися ілюзій і знати війну такою, якою вона є. Бо наша нація на етапі відродження та переоцінки цінностей, ми формуємось і поступово стаємо спражньою змужнілою країною".
УКРАЇНА – це я,
коли вірю, тримаюсь, долаю.
Тож робімо СВОЄ,
і нехай нам Господь помагає!
Це рядки з віршу Олександра, він дещо декларативний, але як гімн для самого себе. Інколи, - зізнається поет, - він згадую його, щоб підтримати внутрішній дух. Україна – це кожний з нас, коли щось робиш і не скиглиш, коли готовий на самопожертви. Сучасний гімн українських націоналістів.
коли вірю, тримаюсь, долаю.
Тож робімо СВОЄ,
і нехай нам Господь помагає!
Це рядки з віршу Олександра, він дещо декларативний, але як гімн для самого себе. Інколи, - зізнається поет, - він згадую його, щоб підтримати внутрішній дух. Україна – це кожний з нас, коли щось робиш і не скиглиш, коли готовий на самопожертви. Сучасний гімн українських націоналістів.
"Бо плач не дав свободи ще нікому,
а хто борець – той здобуває світ".
а хто борець – той здобуває світ".
Олександр рішучий та мужній чоловік, на перший погляд важко розгледіти у ньому творчу особистість, але написання віршів для нього – це відображення його життя і поза творчості він себе не уявляє. Яким чином в одній людині поєднується водночас воїн і поет?
«Якщо обирати, ким би я хотів бути більше військовим, або письменником... Чому не можна поєднувати? В нашій і в зарубіжній літературі багато прикладів, коли військові писали свої спогади виливаючи у поезію. Досвід спонукає до того, щоб людина залишала цей досвід на папері. Є класичний вірш у Бориса Пастернака:
"Когда строку диктует чувство,
Оно на сцену шлет раба".
Є почуття, є певна фраза, так і зароджується моя поезія», – ділиться пан Олександр.
«Якщо обирати, ким би я хотів бути більше військовим, або письменником... Чому не можна поєднувати? В нашій і в зарубіжній літературі багато прикладів, коли військові писали свої спогади виливаючи у поезію. Досвід спонукає до того, щоб людина залишала цей досвід на папері. Є класичний вірш у Бориса Пастернака:
"Когда строку диктует чувство,
Оно на сцену шлет раба".
Є почуття, є певна фраза, так і зароджується моя поезія», – ділиться пан Олександр.
автор Анастасія Павленко
фото Максима Зубова
Деталі бесіди
All rights for images and videos belong to their authors.
фото Максима Зубова
Деталі бесіди
All rights for images and videos belong to their authors.
